Грушвицька сільська рада

Населені пункти, що входять до складу сільської ради – с.Грушвиця Перша, с.Грушвиця Друга, с.Дібрівка, с.Мартинівка.

Туристичні об’єкти – Пам’ятник загиблим односельчанам, Пам’ятник Невідомому солдату, Обеліск слави комсомольцям-підпільникам, Братська могила Радянських воїнів, дві могили невідомого солдата, Могила воїна-визволителя Ф.Кубіка с.Дібрівка, Свято-Покровська церква с.Грушвиця

 

Історична довідка

Народне тлумачення назви Грушвиці різне. Кажуть, що тут, де городище, давним-давно уся висота була покрита лісом, на окраїнах якого залягали густі зарості низькорослої дикої груші, де облюбували собі місце зайці. Мисливці, які сюди підпливали, побувавши тут, нарікали: «Якби не та колюча грушва, то мали б мішки зайців». Так поступово за цим місцем утвердилась назва Колюча грушва, а згодом — Грушва, Грушвиця. Інша оповідь визнає заснування Грушвиці в урочищі Грушвець, де росли груші.

Туристичний потенціал

Через село протікає річка Гнилушка (Стубелка), яка впадає в Стублу поблизу Заріцька. Довжина річки складає 12 кілометрів. На території села є став площею 11,2 га, який орендується приватним рибним господарством.

Неподалік села знаходиться етимологічний заказник місцевого значення “Грушвицький” площею 10 гектар лісового масиву.

На схилах зростає багате фіторізноманіття. Тут відмічені такі види як куничник наземний, люцерна лежача, відкасник Біберштейна, жовтозілля еруколисте, зіновать руська, парило звичайне, бедринець ломикаменевий, звіробій звичайний, молочай кипарисоподібний, подорожник великий, середній та ланцетолистий, волошкирейнська та скабіозовидна, золотушник звичайний, дивина чорна, материнка звичайна, фіалка дивна та інші види рослин. У неглибоких балочках, що “розрізають” схили, проведене заліснення, в основному дубом північним. Тут, крім дуба північного, ростуть й інші види дерев – осика, сосна, липа, верба козяча. В ярусі підліску росте терен колючий, насаджена хеномелес японська, які рясно плодоносять.

Це місце гніздування багатьох видів птахів, зокрема дятла звичайного, кропив’янки чорноголової, вільшанки, дрозда співочого, шпака звичайного, зяблика.

Із ссавців трапляються заєць сірий, кріт європейський, іноді заходить сарна європейська.

З комах відмічені цвіркун польовий, коник сірий лісовий, ковалик сірий, осадець Егерія, трапляється махаон (Червона книга України) .

 

Римо-католицький костел Святого Вацлава

Село Грушвиця у давнину належало польським землевласникам, поміщикам, кредиторам та орендарям. Поселилися тут і декілька сімей поляків-римо-католиків. У 1756 році Яном Непомуком Камієньським побудована римо-католицька капличка, в селі була православна церква, побудована у 1766 році. У 1809 році було збудовано нову капличку – Мікулашом Єловіським, а у 1852 її добудовано Яном Томашевічем. Всі вони були польськими шляхтичами.

У 80-х роках XIX століття на околицях Грушвиці оселилися чеські колоністи, які заснували Грушвицю Чеську. Грушвицькі чехи були православні, або прийняли православ’я з метою дістати в оренду чи закупити кращі землі. Чехи, що оселилися у селі Мартинівка та сусідній Янівці були римо-католицького віросповідання.

На основі угоди між католицьким єпископом з Луцька та Оломоуца /Чехія/ у Грушвицю поступово направляли римо-католицьких священиків з Чехії. Це були Клемент Журек, Йозеф Стршиж та Одрей Кршенек, які були ініціаторами та пропагандистами побудови нового костела. Але від 1925 року було заборонено служити у костелах священикам іншого ніж польського походження, національності, громадянства. Часто до Грушвиці і околиць, де жили чехи, приходили чеські монахи-місіонери, які підтримували у чехів національну свідомість, дух, мову, вчили людей співати церковні літургічні пісні на чеській мові. На Мартинівці діяв театральний колектив, хор та духовий оркестр. Від 1 вересня 1927 року у каплиці служив священик П. Ядчик, у його будинку проходом жив музикант-варганіст, який грав на варганах під час літургії у костелах. Він навчив чеського хлопця Станіслава Бачу з Мартинівки грати літургійні мелодії. В тому ж році у Грушвиці було засновано римо-католицьку парафію /приход/, до якого належали Дубрівка, Дядьковичі, колонія Дядьковичі, Грушвиця Чеська, колонія Янівка, Чеська Янівка, Кардаш, Мартинівка, Малий Шпаків, Новосілки, Плоска, Покоси, Середній Гай — разом 1200 католиків чехів та поляків, з яких майже 90% були чехи. У селі було засновано «Комітет для побудови костелу у Грушвиці», в якому були представлені всі згадані села. Було оголошено збір коштів на побудову костела на місці, де перед тим стояли згадані каплиці. Були дві форми придбання грошей: добровільного податку у розмірі 2 золотих рублів із землі та 5 рублів із будинку. Другий спосіб був у формі добровільних збірок. На початок будівництва було зібрано 18000 польських золотих.

Побудова костелу почалася 2 липня 1928 року, її здійснювали майстри зі Школи мулярських учнів міста Кременця. Пособними помічниками, копачами, їздовими були чехи з околиць Грушвиці. Через рік, 6 жовтня 1929 року, було освячено наріжний фундаментальний камінь з протоколом про побудову, який було уложено у розі великого вівтаря. В часи світової економічної кризи робота на будівництві сповільнилася, але 18 серпня 1930 року побудову було закінчено за загальну суму 60000 польських злотих, які пожертвували віруючі парафії.

28 вересня 1930 року на день Святого Вацлава костел було освячено єпископом Адольфом Селажським і присвячено визначному чеському королю Вацлаву.

Найбільші заслуги при побудові і оснащенні костелу мали: Владімір Влк з Грушвиці, який дав матеріал на виготовлення вхідних дверей і оплатив роботу, Густав та Алойза Бачові дали гроші на виготовлення всіх 12 великих вікон, Ян Міла закупив великий дзвін, а дядьковицькі вірники придбали до костела гармоніум-варгани /дзвін та варгани прихожани взяли з собою у Чехію в 1947 році/. Брат священика Ядчика намалював для костела великий портрет Святого Вацлава. Місцевий лісничий дав вірникам кошик молодих деревцят смерека, які було посаджено навколо костела.

На освячення з’їхалося дуже багато чехів і поляків з цілої околиці, було чимало й українців. По літургії люди розходилися по домівках, де були багаті гостини. Молодь і молоді родини сходилися до корчми, а ввечері в клубі були танці. Престольний празник (розуісепі, роиі) 8-го вересня завжди достойно і весело відзначався. Чехи завжди достойно святкували християнські і державні свята. Коли у 1938 році ксьонз Вішневскі виїхав з Грушвиці, на його місце прийшов старший священик Николай Урод, який у 1942 році помер у Рівному, де і похований. На його місце було призначено Людвіка Вареховского, який мусив втекти з села перед приходом бандерівців, вони спалили парафіяльний будинок, розібрали господарські будівлі а костел значно пошкодили.

З того часу у костелі не звучав мелодичний звук органу, ніколи там більше не служили літургію. Місцеві жителі рознесли по домівках все, що могло згодитися в господарстві. В часи колективізації об’єкт служив за колгоспну комору — склад зерна.

Грушвиця_Перша_Церква_Покрови

Маршрут доїзду

Доїзд здійснюється маршрутним транспортом  із залізничного вокзалу за напрямом РІВНЕ-МАРТИНІВКА (ч/з ДІБРІВКУ) (6.00, 8.10, 10.30, 13.20, 16.10, 19.00)