Проект Стратегії розвитку культури України запропонований Міністерством культури України

Попередній варіант Проекту

 

ДОВГОСТРОКОВА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ

 КУЛЬТУРИ

 

ВСТУП ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Реформування сфери культури є одним із головних завдань не лише гуманітарної політики, а й політики соціально-економічного розвитку України, побудови сучасної демократичної держави, що сповідує загальнолюдські норми й засади, зберігаючи свої самобутні традиції та культурно-історичні цінності. Широкі дискусії в професійному середовищі й громадянському суспільстві, висновки та напрацювання робочих та експертних груп, консультації та поради міжнародних експертів виявили численні проблеми в усіх галузях культурної сфери, які вимагають якнайшвидшого вирішення, щоб дати можливість здійснити ефективні й глибокі реформи. В пропонованому проекті Стратегії зроблено спробу визначити та запропонувати на обговорення головний напрямок змін культурної сфери протягом довготривалого періоду, а також План дій, де передбачено конкретні кроки на першому етапі реалізації Стратегії.

  • Метою Стратегії є забезпечення провідної ролі культури у побудові майбутнього України,  включаючи усі форми мистецтва, культурного самовираження, культурну спадщину та культурні індустрії.
  • Стратегія наголошує на об’єднуючій та центральній ролі української культури в національному розвитку.
  • Стратегія віддзеркалює культурне розмаїття, притаманне Україні, та націлена на об’єднання України за допомогою культури.
  • Стратегія передбачає протягом десяти наступних років закласти підмурок нової культурної політики демократичної держави європейського рівня.

Стратегія розглядає досягнення 5 основних далекосяжних цілей:

  1. Визнання центрального місця культури в загальнонаціональному розвитку та унікальності української національної ідентичності, на яку спирається українська культура.
  2. Забезпечення державної підтримки культурного розмаїття України: всі громадяни України, незалежно від майнового статусу, походження, місця проживання, статі мають рівне право на формування власної культурної ідентичності та її вираження.
  3. Державна підтримка національного культурного продукту і провідної ролі митців та працівників культури у створенні, поширенні та збереженні національного культурного продукту.
  4. Посилення ролі культури в соціально-економічному розвитку України.
  5. Забезпечення підтримки інновацій, нових знань, креативних індустрій, що відповідають викликам ХХІ століття.

 

ПРИНЦИПИ

Стратегія будується на таких основних принципах та розрахована на десять років.

  • Демократичність через розширення участі громадськості у прийнятті політичних рішень, реалізації програм і проектів, оцінці досягнутих результатів.
  • Прозорість політичних рішень через систему публічних обговорень, громадських та експертних рад. Сприйняття інформації громадянами та перетворення її на знання є культурним актом. А отже, позбавлений дискримінації та обмежень доступ до образних, технічних і комунікаційних ресурсів, а також створення горизонтальних мереживних зв’язків є невід’ємною частиною Стратегії.
  • Децентралізація у державному та галузевому управлінні культурою.
  • Cтворення умов для стабільного і мирного існування є невід’ємним від стратегії культурного розвитку. Агресія, тероризм, утиски та дискримінація є виявом  нетерпимості й мусять бути засуджені та викоренені.

 

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

  • Модернізація системи фінансування та економічної підтримки культури. Забезпечувати державне фінансування культури, використовуючи необхідні механізми. Такі, зокрема, як пряме фінансування державних програм і послуг, підтримка приватних ініціатив шляхом субсидій та використання найновіших моделей підтримки, як от, мікрокредити, венчурні інвестиції тощо. Прийняття рішень про схвалення законодавчих норм, які б полегшували податкові стимули компаніям, що інвестують у культуру, за умови, що ці компанії поважатимуть державні інтереси.
  • Створення інноваційних фондів, системи грантової підтримки, інвестиційних програм та програм пільгового кредитування.
  • Модернізація управління галуззю культури через децентралізацію та кадрову оптимізацію.
  • Система навчання шляхом запровадження нових навчальних курсів, а також навчання протягом життя.
  • Розвиток культурного обміну, культурної дипломатії та каналів промоції національної культури.
  • Сприяння створенню національного культурного продукту і формування цілісного інформаційно-культурного простору. Належна економічна оцінка створення і розповсюдження культурних продуктів – аматорських чи професійних, ремісничих чи промислових, авторських чи колективних.

МОНІТОРИНГ

Культурний розвиток спирається на багатьох представників суспільства. Головними принципами ефективного управління є прозорість інформації та громадська участь у формуванні культурної політики, прийнятті політичних рішень і оцінці програм і проектів. Стратегія в частині публічного контролю передбачає:

  • Забезпечення і формування ефективних форм громадського контролю  через систему наглядових, громадських та експертних рад і активного залучення засобів масової інформації.
  • Розвиток мережі моніторингових або дослідницьких обсерваторій (центрів), особливо на регіональному рівні.
  • Публічна звітність державних органів управління галуззю та бюджетних організацій культури.

 

РЕГІОНАЛЬНЕ І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

  • Компліментарна субсидіарність – національна стратегія розвитку культури спирається на стратегії регіонального розвитку, які, в свою, чергу узгоджують розширені повноваження в наданні культурних послуг і забезпеченні культурних прав громадян з національною культурною політикою.
  • Підсилення інформаційно-культурних горизонтальних зав’язків між регіонами та всередині регіонів (містами, районами).
  • Підтримка як державних так і недержавних ініціатив, що сприяють формуванню та просуванню іміджу України як країни з самобутньою історичною культурою та потужним креативним потенціалом.
  • Вивчення та адаптація міжнародного експертного досвіду.
  • Якнайширша презентація української культури в міжнародних програмах міжкультурного діалогу.
  • Створення спеціального інституту (Шевченка) з метою поширення української культури у світі, розвитку культурної дипломатії та реалізації міжнародних програм.

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ: ПЛАН ДІЙ

Реалізація Стратегії передбачає, як мінімум, два етапи. На першому етапі (2-3 роки), що має закласти необхідні передумови досягнення довгострокових стратегічних цілей, передбачається здійснення конкретних кроків у таких напрямках:

ТЕАТРАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ. Стратегія розвитку у галузі театру передбачає на першому етапі:

  •  Створення Інституту Театру з метою просування, популяризації, актуалізації сценічного мистецтва України. Збереження (архівування) надбань театру.
  • Рівні можливості для державних і недержавних театрів.
  • Створення вільних театральних майданчиків.
  • Внесення змін до закону України «Про театральну справу», які відповідають викликам часу.
  • Запровадження контрактної системи для керівних та творчих працівників.
  • Удосконалення театрально-мистецької освіти.

РОЗВИТОК КІНО. Стратегія розвитку у галузі кінематографа передбачає на першому етапі:

  • Удосконалення й оптимізація структури Держкіно відповідно до покладених завдань і розширення регуляторних функцій.

 

  • Підтримка кіновиробництва і розповсюдження національних фільмів шляхом запровадження збору на розвиток кіно, податкових пільг, які стосуються процесу кіновиробництва, як для вітчизняних, так і для зарубіжних виробників.

 

  • Збереження, реставрація, відновлення, архівування, популяризація й активне поширення української кіноспадщини.

 

  • Удосконалення освіти – як профільної з розширенням переліку спеціальностей, особливо середньої й допоміжної ланок, так і запровадження  факультативних курсів з вивчення мистецтва кіно в системі загальної середньої освіти.
  • Розвиток кіноринку: підтримка кінофестивалів, створення умов для динамічного розвитку кінотеатральної мережі,  орієнтованої на роботу з вітчизняним кінопродуктом, запровадження належного контролю за дотриманням квот на вітчизняні кінофільми.

 

  • Приділення особливої уваги розвиткові прогресивних цифрових технологій та застосування їх в інноваційних підходах до розповсюдження і популяризації національного кіно.

 

БІБЛІОТЕЧНА СПРАВА ТА РОЗВИТОК ЧИТАННЯ. Стратегія розвитку у цій галузі передбачає на першому етапі:

  •  Створення нової архітектури інтегрованої бібліотечної мережі країни на основі універсального доступу та економічної доцільності.
  • Підтримка програм заохочення читання через систему соціального партнерства.
  • Внесення необхідних змін до закону України «Про бібліотечну справу» з метою, оновлення та поповнення бібліотечних фондів, залучення та заохочення читачів. Удосконалення нормативно-правової бази (у т.ч. впровадження стандартів бібліотечно-інформаційної галузі відповідно до міжнародних; створення системи гарантованого бюджетного фінансування для формування ресурсів і надання послуг).
  • Інтенсивний розвиток та актуалізація документно-інформаційних ресурсів бібліотек на традиційних та електронних носіях і забезпечення доступу до них.
  • Підтримка видавничої справи через систему спільних міжміністерських і міжвідомчих програм (Держтелерадіо, Міністерство освіти, Міністерство закордонних справ, Міністерство сім’ї, молоді та спорту, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство оборони, Міністерство економіки).
  • Створення національної організації – Інституту Книги з метою просування української книги у світі та популяризації книжок і читання в Україні.

 

МУЗЕЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Системне реформування музейної галузі, музеї та заповідники мають стати відкритим універсальним простором, який об’єднує минуле, сучасне й майбутнє через виконання основних функцій за такими напрямками діяльності, як науково-дослідна, культурно-освітня діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, виставкова, пам’ятко-охоронна робота, а також діяльність, пов’язана з науковою атрибуцією,експертизою, класифікацією, державною реєстрацією та усіма видами оцінки предметів, які можуть бути визначеними як культурні цінності.
  • Підвищення рівня державного і недержавного менеджменту у сфері охорони та збереження культурних об’єктів.
  • Впровадження сучасних технологій  в музейну діяльність, а саме інформаційних та інтелектуальних технологій, електронного обліку музейних колекцій та ін.
  • Запровадження програм розвитку музейної справи.
  • Стимулювання до постійного підвищення освітньо-професійного рівня через спеціальні премії, освітні програми,  стажування фахівців між музеями різних регіонів так і за кордоном.
  • Розвиток музейної педагогіки: створення музейних програм для дітей та дорослих, покликаних розвивати інтерес до історії, культури та мистецтва.

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА. Культурна спадщина, рухома й нерухома, свідчить про людську творчість і лежить в основі ідентичності народу. Культурне життя складається як зі здатності оцінювати та зберігати традиції, так і з можливості заохочення створення та новації внутрішніх культурних форм. На першому етапі реалізації Стратегії в галузі культурної спадщини передбачається:

  • Прийняття нових редакцій законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про археологічну спадщину», «Про музеї та музейну справу»,  прийняття законів «Про національний культурний продукт», «Про нематеріальну культурну спадщину»  та ін.
  • Децентралізація та посилення відповідальності у сфері охорони культурної спадщини, зокрема в частині охоронних та заповідних територій, архітектурних комплексів, пам’яток культури місцевого, регіонального, національного та світового значення.
  • Підтримка та розвиток Інституту національної пам’яті.
  • Визначення культури як базового елементу національної пам’яті через переосмислення значення і ролі культурної спадщини в розвитку суспільства.
  • Доступ до інформації через розкриття архівів, які стосуються національного  розвитку, національної культури. Оцифрування архівів для створення можливості широкого доступу до інформації, що стосується сфери культури.
  • Зміцнення міжнародної співпраці України у галузі переміщення, реституції культурних цінностей та повернення в Україну національної історико-культурної спадщини.
  • Контроль за вивезенням, тимчасовим вивезенням з території України та ввезенням, тимчасовим ввезенням на територію України культурних цінностей.
  • Забезпечення безоплатної передачі вилучених або конфіскованих культурних цінностей, обернених відповідно до закону в дохід держави до державної частини музейного, бібліотечного, архівного фондів або релігійним організаціям.

 

 

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО. Стратегія розвитку у галузі сучасного мистецтва передбачає на першому етапі:

  •  Підтримка нових форм художнього самовираження.
  • Запровадження системи грантової підтримки інноваційних та сучасних форм мистецького творення.
  • Підтримка та стимулювання розвитку, популяризація та промоція сучасного образотворчого мистецтва шляхом грантових програм підтримки галерейної та музейної діяльності.
  • Створення освітніх програм у галузі сучасного мистецтва.
  • Підтримка митців та виконавців, індивідуальних і колективів, шляхом спеціальних грантових програм, премій, інформаційної підтримки. Запровадження системи творчих резиденцій.
  • Підтримка мистецьких проектів, ініційованих державними та недержавними організаціями культури, незалежними митцями та виконавцями, які спрямовані на створення, розвиток та популяризацію національного культурного продукту.
  • Удосконалення системи авторського права з метою стимулювання митця та виробника національного культурного продукту.
  • Підтримка міжнародного обміну та мобільності митців за кордоном і всередині країни.

 

МЕРЕЖА КУЛЬТУРИ. Стратегія розвитку  відносно мережі організацій культури передбачає на першому етапі:

  •  Інвентаризація мережі закладів культури з метою з’ясування відповідності їх сучасним вимогам.
  • Модернізація мережі закладів культури.
  • Створення системи грантової  підтримки для заохочення активних та успішних закладів культури і поширення кращих практик.
  • Надання ширших можливостей закладам культури для ведення самостійної економічно-господарської діяльності не пов’язаної з прибутком.
  • Запровадження контрактно-конкурсної системи для керівників.

НАУКОВО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ. Стратегія розвитку культури  в галузі науково-освітньої діяльності передбачає на першому етапі:

  • Удосконалення професійно-мистецької освіти на всіх рівнях.

 

  • Підтримка академічної музичної освіти.

 

  • Створення нових освітніх програм у галузі сучасного мистецтва.
  • Підтримка та розвиток галузевих науково-дослідних установ шляхом запровадження спеціальних програм грантової підтримки.
  • Популяризація та підняття престижності галузевої науки.
  • Гармонізація статистичних даних, індикаторів розвитку галузей культури з європейським та світовими стандартами та показниками (Євростат, ЮНЕСКО).
  • Моніторинг виконання законів та програм у галузі культури шляхом підтримки та оприлюднення наукових досліджень.
  • Розробка та запровадження спеціальних курсів з міжкультурного діалогу, творчого самовираження в середніх та вищих навчальних закладах.

КОМУНІКАЦІЙНО-СУСПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ. Стратегія розвитку культури  в цій галузі передбачає на першому етапі:

  • Створення системи (мережі) комунікаційних майданчиків для обговорення з культурною і широкою громадськістю поточних проблем культурно-мистецького життя (громадський моніторинг).
  • Налагодження ефективних і професійних інформаційних зв’язків між регіонами та в межах регіонів (горизонтальний рівень) для поширення інформації про культурні здобутки та надбання, культурну спадщину та сучасну творчість.
  • Підтримка спеціальних комунікаційних каналів розповсюдження інформації про культуру в засобах масової інформації та заохочення журналістів, аналітиків та кореспондентів, які працюють у галузі культурного інформування.
  • Розвиток форм державно-приватного партнерства в комунікаційній діяльності в галузі культури.
  • Модернізація системи освітньо-культурних центрів в інформаційно-консультативні осередки (culturepoints).